Колекційна монета “Марена дніпровська”

Присвячена Видубицькому Свято-Михайлівському монастирю, заснованому сином князя Ярослава Всеволодом на південній околиці Києва – в урочищі Видубичі. За літописом, назва урочища походить від слова “видибати” – на цьому місці виплив дерев’яний ідол бога Перуна, якого було скинуто в Дніпро біля Старокиївської гори під час хрещення Київської Русі. Першим мурованим храмом на території монастиря була Михайлівська церква, зведена в останній чверті ХІ ст. На початку ХІІ ст. монастир стає одним із центрів літописання. До володінь монастиря належали звіринецькі, либідські, наводницькі, осокорківські та інші землі з перевозами на Дніпрі та його притоці Либеді. Монастир брав активну участь у політичному житті Київської Русі. Саме тут, біля Михайлівської церкви, за традицією збиралося на рать воїнство. Сучасний ансамбль Видубицького монастиря, що є пам’яткою архітектури національного значення, сформувався з кінця XVII – початку XVIII ст., коли в монастирі з’являється кілька чудових споруд: один із найкращих шедеврів українського бароко – Георгіївський собор, трапезна з храмом Преображення Господнього, дзвіниця.

Присвячена волонтерській діяльності в Україні, небувалий розмах якої припадає на час подій Революції гідності та початок військового конфлікту на сході України. Волонтерський рух в Україні об`єднав суспільство, створивши дієву мережу громадських ініціатив та об`єднань, які взяли на себе вирішення найгостріших та найбільш невідкладних проблем країни у складний для неї час. Волонтерство - це прояв здатності до консолідації, суспільної відповідальності, гуманізму та служіння народові.

Присвячена церкві, яка є втіленням кращих традицій вітчизняної сакральної архітектури. Храм збудовано в стилі українського бароко в пам`ять про героїзм козаків Чернігівського полку, виявлений ними під час штурму турецької фортеці Азов у 1696 році під командуванням полковника Якова Лизогуба. Церква зведена на кошти братів козаків Якова та Семена Лизогубів, освячена у 1715 році.

Пам’ятна монета присвячена українським дітям — носіям життєдайного коріння минулого й сучасності, місце і час народження яких на цій землі є доленосними. У маленьких дитячих долоньках — завтрашній день України, а в руках дорослих — їхнє сьогодення. Саме за це нині бореться наша держава: за свободу і щасливе майбутнє дітей, народжених у вільній країні. До початку повномасштабної агресії росії в Україні мешкало понад сім мільйонів дітей. Багатьох із них окупанти позбавили безтурботного дитинства, рідного дому та найдорожчих людей. Сьогодні їхня найбільша мрія — наша Перемога. А для всіх українців віра єдина: Україна-мати відродиться з руїн, і нові покоління дітей зростатимуть у незалежній та щасливій державі.