Колекційна монета “Орлан-білохвіст”

Присвячена Видубицькому Свято-Михайлівському монастирю, заснованому сином князя Ярослава Всеволодом на південній околиці Києва – в урочищі Видубичі. За літописом, назва урочища походить від слова “видибати” – на цьому місці виплив дерев’яний ідол бога Перуна, якого було скинуто в Дніпро біля Старокиївської гори під час хрещення Київської Русі. Першим мурованим храмом на території монастиря була Михайлівська церква, зведена в останній чверті ХІ ст. На початку ХІІ ст. монастир стає одним із центрів літописання. До володінь монастиря належали звіринецькі, либідські, наводницькі, осокорківські та інші землі з перевозами на Дніпрі та його притоці Либеді. Монастир брав активну участь у політичному житті Київської Русі. Саме тут, біля Михайлівської церкви, за традицією збиралося на рать воїнство. Сучасний ансамбль Видубицького монастиря, що є пам’яткою архітектури національного значення, сформувався з кінця XVII – початку XVIII ст., коли в монастирі з’являється кілька чудових споруд: один із найкращих шедеврів українського бароко – Георгіївський собор, трапезна з храмом Преображення Господнього, дзвіниця.

Присвячена подіям, пов`язаним із боротьбою української нації за відновлення та утвердження власної державності, яка відбувалася у формі Української Народної Республіки, Української Держави і Західноукраїнської Народної Республіки. Ці складні соціально-політичні події мали величезне значення для відновлення Україною незалежності у 1991 році. Потужний темперамент тих часів, відчуття історичних зрушень та змін справили значний вплив і на мистецтво, яке відображало збентеження, неспокій, невлаштованість у суспільстві. Концепцію монети вирішено в стилі авангардизму, що спонукає згадати світової слави майстрів, за походженням, вихованням, самосвідомістю і національними традиціями повязаних з Україною, - Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Володимира Татліна, Олександру Екстер, Василя Єрмілова, Олександра Богомазова…

Пам’ятна монета присвячена українським дітям — носіям життєдайного коріння минулого й сучасності, місце і час народження яких на цій землі є доленосними. У маленьких дитячих долоньках — завтрашній день України, а в руках дорослих — їхнє сьогодення. Саме за це нині бореться наша держава: за свободу і щасливе майбутнє дітей, народжених у вільній країні. До початку повномасштабної агресії росії в Україні мешкало понад сім мільйонів дітей. Багатьох із них окупанти позбавили безтурботного дитинства, рідного дому та найдорожчих людей. Сьогодні їхня найбільша мрія — наша Перемога. А для всіх українців віра єдина: Україна-мати відродиться з руїн, і нові покоління дітей зростатимуть у незалежній та щасливій державі.